В основі апалічного синдрому (АС) лежить тривало існуючий тотальний розлад функції кори головного мозку.

Випадки АС епізодично згадуються в медичній літературі з  кінця XIX сторіччя.

В 1940 р. Е. Kretschmer  вперше використав термін «апалічний синдром» і дав перше повне описання його клінічної картини.

„Хворий в прострації (нерухомий), не спить, його очі відкриті. Він або дивиться прямо вперед, або його очі безцільно переміщуються, не фокусуючись ніначому. Спроби привернути його увагу безуспішні. Розмова з хворим, дотик до нього або демонстрація йому предметів не призводять до якого-небудь суттєвого результату.  Рефлекторні рухи відсторонення або захисту відсутні. Не дивлячись на неспання, хворий не може говорити, впізнавати або слідувати соціальним моделям поведінки, яким був навчений раніше. З неврологічних позицій описаний синдром характеризується існуванням панагнозії, панапраксії. Такі елементарні функції, як ковтання, все-таки існують. І, окрім того, проявляються такі примітивні інстинкти як смоктання і хватання.”

Термін „вегетативний статус” був запропонований B.Jennet і F.Plum в 1972 році.

Апалічний синдром має бути:

• -динамічним
• -курабельним
• -регресивним.

Вегетативний стан?

Найчастіше  АС розвивається при гострих ураженнях мозку як травматичного (автодорожна травма, вогнестрільне ураження та ін.), так і нетравматичного генезу (глобальна ішемія мозку в результаті зупинки серця, дихання,  асфіксії різного генезу, гострі порушення мозкового кровообігу, інфекції ЦНС, пухлини, ендогенні та екзогенні інтоксикації).

Виділяють наступні періоди та стадії відновлення нервової системи при виході із коми (Алексєєва Г.В., 1996):

Гострий період (переважають діенцефало-мезенцефальні розлади):

• а)стадія небезпечної для життя коми;
• б)стадія стабілізації вегетативних функцій.

Підгострий період (окрім симптомів подразнення з’являються і починають домінувати симптоми випадіння):

• в)апалічний синдром; г)акінетичний мутизм; д)стадія словесного контакту;
• є)стадія грубих психічних розладів; ж)стадія відновлення хворого як особистості;

Віддалений період:

• з)стадія стійких залишкових явищ або стадія повного відновлення функцій нервової системи.

„Ресусцитація. Теорія та практика оживлення” М. Сиха (1976) вказує на теоретично обгрунтовану впевненість у відновленні до свідомості при наявних, відносно стабільних,  функціях кровообігу, дихання та нервової системи.

Статистика апалічного синдрому (АС) найбільш вивчена в США і країнах Західної Європи та частково на території України і Росії. Поширеність АС невідома через відсутність загальноприйнятих діагностичних критеріїв і відсутність донедавна такого діагнозу в Міжнародній класифікації хвороб. Відповідно до статистичних розрахунків кількість таких хворих у США до середини 90-х років становила 10–20 тис. дорослих і 4–10 тис. дітей (Latronico N., 2000; Andrwes K., 1999; Freeman E., 1997).

Розрахунки за даними етіологічних досліджень у країнах Західної Європи показують 1–10,5 нових випадків тільки травматичного АС на 100000 населення щорічно. За даними деяких досліджень захворюваність на АС становить 0,7–1,1 на 100000 населення, поширеність – 2–10 на 100000 населення (Мартинюк В.Ю., 1998; International working party report on the vegetative state, 1996).