Апалічний синдром
В основі апалічного синдрому (АС) лежить тривало існуючий тотальний розлад функції кори головного мозку.
Випадки АС епізодично згадуються в медичній літературі з кінця XIX сторіччя.
В 1940 р. Е. Kretschmer вперше використав термін «апалічний синдром» і дав перше повне описання його клінічної картини.
„Хворий в прострації (нерухомий), не спить, його очі відкриті. Він або дивиться прямо вперед, або його очі безцільно переміщуються, не фокусуючись ніначому. Спроби привернути його увагу безуспішні. Розмова з хворим, дотик до нього або демонстрація йому предметів не призводять до якого-небудь суттєвого результату. Рефлекторні рухи відсторонення або захисту відсутні. ДЕТАЛЬНІШЕ
Діагностичні ознаки
Діагностичні ознаки АС у конткретного пацієнта встановлюється консиліумом фахівців на підставі певних ознак, а саме:
- відсутності усвідомлення самого себе і нездатності взаємодіяти з навколишнім середовищем;
- відсутності доказів яких-небудь цілеспрямованих зусиль та довільної реалізації поведінкових реакцій на зорові, слухові, тактильні і больові стимули;
- відсутності доказів розуміння мови;
- збереженості перемінних, але невпорядкованих циркадних ритмів неспання та сну;
- достатній збереженості автономних гіпоталамічних і стовбурових функцій для того, щоб тривало виживати за допомогою симптоматичного лікування та догляду;
- розладу функції сфінктерів;
- збереженості рефлексів черепних нервів (зіничних, окулоцефалічних, корнеальних, окуловестибулярних, спинальних та ковтального). ДЕТАЛЬНІШЕ
Інструментальний моніторинг при курації хворих з апалічним синдромом: УЗДГ, ЕЕГ, цифрова оптична капіляроскопія.
Незважаючи на сьогоднішній рівень діагностики, лікарі не знають відчуттів несвідомого стану і поки що не прагнуть їх об’єктивізувати. Тому найбільш оптимальним вирішенням даної біоетичної проблеми може бути лише позитивне ставлення до будь-якого, навіть найважчого хворого. Розмови з лікарями, медсестрами та родиною про можливі негативні наслідки треба вести дуже обережно і в жодному разі не в присутності такого хворого. Так, і до хворого в критичному стані повинні бути застосовані всі правила деонтології.
Нами виділено 4 основних етапи в процесі відновлення хворих незалежно від етіологічного чинника:
А. Панування тотальних дизрегуляцій функціональних систем
(1 рівень шкали Ранчо Лос Амігос);
Б. Етап кристалізації залишкових (збережених) функцій центральної нервової системи (2-3 рівні шкали Ранчо Лос Амігос). Відповідність стадії акінетичного мутизму;
В. Етап стимуляції та розвитку нейропластичних можливостей дефектних функціональних систем головного та спинного мозку, який відповідає стадії мінімальної (свідомості 3-5 рівні шкали Ранчо Лос Амігос);
Г. Етап формування остаточних моторних компенсацій та відновлення вікової психічної діяльності особистоті (6-8 рівні шкали Ранчо Лос Амігос). Відповідність стадії становлення великої свідомості. ДЕТАЛЬНІШЕ
Презентація
Монографія
Апалічний синдром
У.Б. Лущик, Н.Г. Лущик, І.П. Бабій
Ця монографія – одна з небагатьох спроб узагальнення останніх знань про апалічний синдром та вегетативні персистуючі стани – надзвичайно актуальної проблеми сьогодення при невдалій ресусцитації, а також відображення сучасних поглядів на такі стани та новітніх підходів до лікування.
Автори монографії – лікарі-невропатологи, які володіють методиками функціональної та променевої діагностики і з позицій власного досвіду успішного виведення хворих з апалічного синдрому аналізують відомі публікації з цього питання, творчо переосмислюючи їх.
Видання призначається для реабілітологів, невропатологів, нейрохірургів, педіатрів, психіатрів, і докторів променевої й функціональної діагностики, студентів, інтернів і аспірантів медичних установ.
ЗМІСТ
Актуальність
Термінологія
Коматозні стани
Патологічні підходи до розуміння мозкової дисфункції
У коматозних станах
Апоптоз
Мозковий передсмертний діагноз: історичний короткий огляд
Аспекти біоетики діагностики смерті мозку