Реабiлiтацiя одна з найактуальнiших i найскладнiших проблем медицини, охорони здоров’я та соцiальної допомоги.
Пояснюється це насамперед великою кiлькiстю захворювань з украй тяжкими наслiдками, що призводять до iнвалiдизацiї.
Сьогоднi в Українi реабiлiтацiйний напрям активно розвивається.
Тому на базi лiкувальних закладiв створюються вiддiлення реабiлiтацiї або вiдновної медицини та реабiлiтацiйнi центри.

  Згідно з визначенням ВООЗ, реабілітація людей із вадами – це процес, що має на меті досягнення людиною її оптимального фізичного, емоційного, інтелектуального, психологічного та соціального функціональних рівнів. 

 Одужання пацiєнта та його реабiлiтацiя аж нiяк не одне й те ж саме, тому що, крiм вiдновлення здоров’я, треба повернути людинi працездатнiсть та соцiальний статус, тобто дати їй змогу повноцiнного життя в сiм’ї, колективi, суспiльствi. 

 Клiнiчна картина захворювання у психоневрологiї iстотно залежить не тiльки вiд соматичного стану, а й вiд соцiального чинника. 

Значний вплив на психiку хворого, який починає оцiнювати власне катастрофiчне становище, має усвiдомлення власної неспроможностi порушення мовного спiлкування, нездатнiсть самостiйно пересуватися, соцiально-побутова неспроможнiсть, неможливiсть трудової дiяльностi.
Усе це призводить до їх соцiальної депривацiї пацiєнта, основним проявом якої є змiна його становища в суспiльствi та сiм’ї.

 Депресiї, тяжкi невротичнi стани, суїцидальнi думки та спроби й цiла низка iнших психiчних розладiв у хворого визначають найважливiшi цiлi та завдання лiкування й систему реабiлiтацiйного процесу, при цьому значно зростає роль психiатра та психотерапевта, оскiльки не лише вiд соматичного, але й вiд психiчного стану пацiєнта залежить активнiсть комплексних реабiлiтацiйних заходiв та їхня ефективнiсть. 

Саме тому нейрореабiлiтацiю слiд розглядати в рамках нейропсихологiї.
Найскладнiшим напрямом у реабiлiтацiї є нейрореабiлiтацiя хворих iз вогнищевими ураженнями головного мозку, яких визнано в медицинi вкрай тяжкою категорiєю.
Вiдсутнiсть комплексного пiдходу до нейрореабiлiтацiї є причиною її низької ефективностi.

 Ефективна нейрореабiлiтацiя за умови:

• • максимально раннього початку здiйснення реабiлiтацiйних заходiв;
• • безперервної реабiлiтацiї до цiлковитого одужання;
• • її iнтенсивностi;
• • її оптимальна тривалiсть;
• • комплексностi медико-психолого-педагогiчного реабiлiтацiйного процесу;
• • диференцiйної та синдромально-нейропсихологiчної дiагностики порушень вищих психiчних функцiй;
• • адекватного диференцiйованого застосування програм вiдновного навчання, яке вiдповiдає певнiй формi та стадiї захворювання;
• • систематичного контролю за соматичним, неврологiчним, психiчним i психологiчним станом хворого, функцiями мозкових структур i вищими психiчними функцiями;
• • прогнозу доцiльностi застосування тих чи iнших форм нейрореабiлiтацiї;
• • вирiшення соцiально-психологiчних, соцiально-побутових i соцiально-економiчних проблем;
• • залучення до реабiлiтацiйного процесу членiв сiм’ї на всiх етапах захворювання;
• • вирiшення проблем моральної пiдтримки та мотивацiї хворого до одужання. 

ІНДИВІДУАЛЬНО ОРІЄНТОВАНА КОМПЛЕКСНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ПАЦІЄНТА
Патент Держпатенту України № 72725 від 31.12.2003 р. “Спосіб нейрореабілітації хворих на апалічний синдром”

Етапи реабілітації

• Перший етап – дiагностика хворого для визначення основної патологiї, яка потребує лiкування. 
• Другий етап комплексна дiагностика всього органiзму для виявлення супровiдних захворювань. 
• Третiй етап – аналiз наявних патологiчних вiдхилень у роботi органiзму й готовностi тих чи iнших його систем до саногенної перебудови та реабiлiтацiї. 
• Четвертий етап – формування програми вiдновного лiкування та реабiлiтацiї. Першорядна роль адекватного кровопостачання головного та спинного мозку має лежати в основi реабiлiтацiйних програм вiдновної психоневрологiї. 
• П’ятий етап – визначення слабких ланок та монiторинг змiн в органiзмi хворого для уникнення критичних станiв. 
• Шостий етап заключна дiагностика органiзму на момент завершення курсу вiдновного лiкування з констатацiєю змiн в усiх органах та системах i формування програми наступного курсу вiдновного лiкування та реабiлiтацiї.

Запорукою успiшної роботи реабiлiтацiйної команди є пiдсумовування досягнутого наприкiнцi кожного етапу реабiлiтацiї стосовно конкретного пацiєнта.
У лiкувальному менеджментi ведення хворих в умовах нейрореанiмацiї сьогоднi слiд розглядати щонайменше три аспекти:

• iнструментальний монiторинг функцiонування життєво важливих органiв,
• динамiчний аналiз саногенних чи патологiчних перебудов органiзму в критичному станi,
• злагоджену роботу команди реанiматологiв та реабiлiтологiв. 

Наш центр працює на ринку медичних послуг України уже 17 років, і займається розробкою інноваційних медичних технологій, які апробовано на власній клінічній базі. Центр було спеціально створено для відпрацювання сучасних медичних технологій, зокрема в галузі судинної діагностики, й життєздатність їх підтверджено позитивним клінічним результатом комплексної нейрореабілітації наших пацієнтів та запереченням консервативних поглядів на невиліковність деяких захворювань.
Неодмінна умова успіху в боротьбі з хворобою – це постійна роботареабілітаційної команди з пацієнтом та невтомна боротьба пацієнта з хворобою. Хвороба полишає організм лише тоді, коли їй робиться незатишно в душі й тілі людини
У нашому суспільстві сформувався стереотип стосовно того, що держава повинна виступати фінансовим спонсором для підтримки хворих і знедолених без спроби повернути їх до соціально активного життя. З іншого боку, пацієнт, який отримує державну дотацію у вигляді пенсії, соціальної дотації тощо, поступово звикає до постійної допомоги, й це зменшує його мотивацію до активного життя.
Лише за наявності стимуляції до праці та орієнтації на соціальну значущість кожної особистості, наше суспільство може сподіватися на зміну пріоритетів в інвалідів: має превалювати потреба раціонального працевлаштування, а не просто одержання пенсії з інвалідності.
Дуже важливою є проблема дітей інвалідів. Статус дитини-інваліда автоматично призводить до виключення з кадрових ресурсів як мінімум одного родича для догляду за такою дитиною. Далі вектор старань батьків спрямовано на оформлення пенсії. Наступний крок – як вижити. Питання лікування та інтенсивної безперервної реабілітації відходить на задній план. У ліпшому разі такі пацієнти отримують необхідні курси лікування й реабілітації один раз на квартал.
Тому доконечно потрібна державна програма підготовки реабілітаційних команд, які взяли б на себе професіональну роботу з такими дітьми, на противагу аматорським намаганням деяких мам на власний розсуд інтерпретувати проведення реабілітаційних занять.
Окрім того, слід об’єднати зусилля соціальних служб, інших допоміжних служб профорієнтації для того, щоб якісно вести пацієнта й через певні проміжки часу демонструвати досягнуті результати.
Наш досвід показує, що такий пацієнт для досягнення стабільного результату повинен щоденно отримувати повний комплекс реабілітаційних заходів як у руховій, так і в мовній, логічній, психологічній та інших сферах для формування гармонійної особистості, а не вибіркової стимуляції однієї функції на тлі мозаїчного формування різних функцій організму.

Хто правильно діагностує, той добре лікує
Тяжкий стан пацієнтів потребує поглибленого дослідження серцево-судинної системи, головного та спинного мозку, внутрішніх органів, опорно-рухового апарату для визначення адекватної лікувальної тактики, що відображено в численних методиках, які належать Центрові на праві інтелектуальної власності та базуються на постійному моніторингу стану організму й відновленні тих функцій, котрі було втрачено або котрі не розвинулися.
Завдяки правильно органiзованому процесовi індивідуально-орієнтованої реабiлiтацiї, порiвняно з наявним сьогоднi стандартним пiдходом, можна досягти зростання ефективностi лiкування в два-п’ять разiв за той самий час та утримування стiйких позитивних результатiв вiд одного до трьох рокiв.

Наукові підходи й алгоритми реабілітації
Основний профіль надання медичної допомоги

• всебічний комплексний клініко-інструментальний огляд пацієнтів психоневрологічного та судинного профілю; 
• індивідуальний підбір адекватних медикаментозних середників;
• проведення необхідної психокорекційної та реабілітаційної роботи. 

Медична реабiлiтацiя
Це – медикаментозна терапiя, вiдновна й косметична хiрургiя, фiзiотерапiя, ЛФК, кiнезитерапiя, психотерапiя, дiєтотерапiя, комплементарнi методи (акупунктура, мануальна терапiя, фiтотерапiя, гомеопатiя, еферентна терапiя).
Рання медична реабiлiтацiя
Це комплекс вiдновних заходiв, який розпочинається з першого дня розвитку патологiчного процесу. Пiдхiд повинен бути iндивiдуальним.

Чим ранiше розпочнеться реабiлiтацiя, тим кращим буде кiнцевий результат.

Соцiальна реабiлiтацiя
Комплекс заходiв, спрямованих на створення й забезпечення умов для соцiальної iнтеграцiї iнвалiда в суспiльство, вiдновлення його соцiального статусу та здатностi до самостiйної суспiльної й родинно-побутової дiяльностi шляхом орiєнтацiї у соцiальному середовищi, соцiально-побутової адаптацiї, соцiального задоволення потреби в забезпеченнi технiчними та iншими засобами реабiлiтацiї.

Професiйна або трудова реабiлiтацiя
Система заходiв, спрямованих на пiдготовку особи до професiйної дiяльностi, вiдновлення чи здобуття професiйної працездатностi шляхом адаптацiї, реадаптацiї, навчання, перенавчання чи переквалiфiкацiї з можливим подальшим працевлаштуванням та необхiдним соцiальним супроводом з урахуванням особистих схильностей, фiзичних, розумових i психiчних можливостей особи щодо оволодiння трудовими навичками, забезпечення трудової дiяльностi та адаптацiю у виробничих умовах, у тому числi шляхом створення спецiальних чи спецiально пристосованих робочих мiсць.

Фiзична реабiлiтацiя
Це застосування з лiкувальною та профiлактичною метою фiзичних вправ i природних факторiв у комплексному процесi вiдновлення здоров’я, фiзичного стану та працездатностi.

Сiмейна психотерапiя
Багатоаспектна робота, спрямована на досягнення розумiння членами родини проблем хворого та причин конфлiктiв, що виникають й зв’язку з його захворюванням. Ця робота повинна мати постiйний i структурований характер та розрахована не тiльки на розумiння проблем у сiмейних стосунках, а й на активне залучення родичiв до участi в нейрореабiлiтацiйному процесi, соцiально-побутовiй i трудовiй адаптацiї хворого, вiдновлення в нього мовлення та iнших вищих психiчних функцiй та на оволодiння навичками активної пiдтримки. Дуже серйозний момент у роботi з родичами пацiєнтiв є роз’яснення їхньої ролi в реабiлiтацiї та адаптацiї хворих до нових умов життя.

МУЛЬТИДИСЦИПЛІНАРНИЙ ПІДХІД ДО ЛІКУВАННЯ:
ГАРМОНІЯ ТІЛА ТА ДУШІ
Психоневрологія
Лікарі нині дедалі частіше стикаються із психосоматичними захворюваннями, в основі яких лежить прагнення втекти від реальності. Пацієнт “іде у хворобу”, оскільки не може вирішити свої проблеми. Сьогодні найважливіше надбання психоневрології – це розуміння потреби виявлення психологічних установок та блоків на подальше існування особистості, що дає змогу подолати втрату інтересу до життя або домінування страхів над прагненням діяти після тривалих і руйнівних стресів. Тому в психоневрології на перший план поступово виходить проблема поєднання знань і досвіду психолога, психіатра, невролога, санолога.

З арсеналу нетрадиційної медицини
Ландшафтотерапія, тобто одержання позитивних емоцій через заглиблення в світ природи, – один із найпростіших методів відновлення сил. Проте ми маємо не лише перебувати в гармонії з природою, але й уникати конфліктів між свідомістю та тілом. Цілий ряд захворювань починається саме з цього конфлікту як протесту нашого єства проти певних учинків особистості. Тому процес лікування має охоплювати не лише тіло, але й душу.

З арсеналу психотерапії
На органи чуття людини впливає безліч найрізноманітніших фізичних і хімічних факторів. Застосування їх із лікувальною метою – ще один крок назустріч природі. І нюх, і слух, і зір можна використовувати для релаксації чи активізації організму.
Так, відома з давніх-давен аромотерапія – вдихання ароматичних олій не просто викликає позитивні емоції, а й справляє лікувальний вплив.
А музичні твори здатні змінювати частоту серцевих скорочень і гармонізувати ритм роботи мозку. Музикотерапія допомагає долати не лише стреси та неврози, але й соматичні захворювання.
Завдяки арттерапії людина може змінити ставлення до своїх проблем, передаючи те, що її непокоїть, зображальними засобами. У процесі малювання чи іншої художньої діяльності розвиваються творче мислення, фантазія. Завдяки цьому пацієнт розкривається, починає йти на контакт і поступово розширює світогляд, змінюючи таким чином своє ставлення до власних переживань та установок.

Захворювання опорно-рухового апарату
Наш кістяк – це опора, що утримує всі органи й тканини. Закономірно, що надлишкова вага, раптові фізичні перевантаження, значне переохолодження тощо спричиняють захворювання опорно-рухового апарату –остеохондроз, артрит, артроз і т. ін.
Сьогодні йде поглиблене вивчення особливостей функціонування кістково-м’язової системи. Ультразвукове дослідження опорно-рухового апарату дає змогу побачити повну картину стану суглобів, суглобової порожнини й хребта, встановити точний діагноз та причину захворювання.
Завдяки цьому можна підібрати лікування, що коригуватиме обмінні процеси та кровопостачання кісткової тканини з подальшим реабілітаційним курсом масажу та кінезитерапії.

Кінезитерапія (від гр. kinema – рух) означає лікування рухом
Цей новітній немедикаментозний засіб терапії є природним чинником впливу на патологічні процеси. На відміну від лікувальної фізкультури, він базується на глибоких знаннях не тільки анатомії та біомеханіки, але й патофізіології серцевосудинної, нервової та інших систем організму.
Для підтримання фізіологічного функціонування нервових клітин потрібен руховий стимул. Кінезитерапія активно використовує таку унікальну властивість нервової тканини, як нейрональна пластичність, що при утворенні в ній дефектів унаслідок захворювання дає змогу створити “аварійні” обхідні шляхи. Завдяки цьому можна досягти нормалізації функціонування центральної нервової системи й у хворих, які перенесли вкрай тяжкі стани, – пацієнт має змогу відновити рухову активність у побутовій, суспільній та професійній діяльності, що була в нього до хвороби.

Ми живемо надією. І даруємо її тим, хто мріє про одужання
ТАНЯ Б., 1998 року народження
Діагноз: хвороба Дауна. Затримка психомовного та статокінетичного розвитку.
Початок лікування: серпень 2004 р.
Проведено 10 планових курсів інтенсивного розвивального лікування тривалістю по 15 днів до жовтня 2007р.

Динаміка
а) неврологічно:
до лікування – контакт загальмований, відсутнє розуміння мови та її репродукція, неможливість до організації, орієнтувальний рефлекс без інстинкту самозбереження, активний негативізм щодо оточення;
після курсів лікування – сприймає структуру уроків, увага стійка, виконує рухові інструкції середнього ступеня складності, у спілкуванні з ровесниками виявляє конструктивну ініціативу;

б) гемодинамічно:
до лікування – внутрішньочерепна гіпертензія в передній черепній ямці, венозна гіпертонія, більше ліворуч, виражене 

патологічне шунтування в кавернозний синус;
після курсів лікування – ознаки легкої внутрішньочерпної гіпертензії в передній черепній ямці, помірна венозна гіпертонія, патологічне шунтування зменшилося до ниткоподібного;

в) психологічно:
до лікування – загальний стан розвитку психічної сфери відповідає дворічному віку;
після курсів лікування – дівчинка здатна навчатися навичкам самообслуговування.
Розвивається мовлення – збільшується запас активного й пасивного словника, дитина будує нескладні речення, підтримує діалог, самостійно звертається до дорослих. Формуються навички читання, лічби. Пізнавальні процеси набувають ознак довільності, розвивається мислення. Самостійно малює сонце, хатинку, хмаринку, дощик, квітку;

г) логопедично:
до лікування – другий домовний рівень розвитку (гуління);
після курсів лікування – другий мовний рівень Розвитку (мовлення за допомогою нескладних речень).

ВІКТОР С., 1983 року народження
Діагноз: олігофренія помірно вираженого ступеня. Затримка психічного та інтелектуального розвитку на фоні двобічного пірамідного дефіциту.
Початок лікування: грудень 2005 р.
Проведено 3 планові курси інтенсивного розвивального лікування тривалістю по 21 дню до листопада 2006 р.

Динаміка
а) неврологічно:
до лікування – контакт знижено через замкненість і спрощеність у сприйнятті питань. Складні інструкції виконує з помилками. Рівень емоцій занижено. Порушень моторної сфери не виявлено. Координаторна та чутлива сфери без відхилень;

після курсів лікування – сформовано вікові соціальні навички, урівноважено психоемоційний стан, з’явилися ініціативність щодо пошуку своєї ролі як чоловіка та обстоювання позицій із використанням розширених логічних висновків, досягнуто швидкого переключення з одного на інший різновид діяльності, підвищилася фізична та розумова працездатність;

б) гемодинамічно:
до лікування – спазм обох сонних артерій, внутрішньочерепна гіпертензія в передній черепній ямці, патологічне артеріовенозне шунтування праворуч у кавернозний синус, функціональна недостатність аортального клапана, знижено насосну функцію серця;
після курсів лікування – нормалізувалася нагнітальна функція лівих відділів серця, дещо поліпшилися венозний відтік та кровоплин у СМА, проте ще знижено кровоплин у ПМА, утримується артеріовенозне шунтування в прямий синус;
в) психологічно:
до лікування – відсутність уміння повноцінно спілкуватися, наявність страху стосовно людей. Порушено вибірковість зорового сприйняття, стійкість, концентрацію та розподілення уваги. Мислення в’язке, пацієнт повільно відповідає на запитання. Емоційний фон – знижена емотивність, спрощені емоції. Знижено рефлексивність. Схильність до аутизації, невміння підтримувати тривалі теплі стосунки. Низька самооцінка та високий рівень критичності щодо себе;
після курсів лікування – хлопець оволодів професією масажиста, працює за фахом. Значно зросли показники рівнів функціонування пізнавальних процесів. З’явився інтерес до художньої літератури. Прочитані твори переказує цікаво й доступно. У спілкуванні більше впевненості, розкутості, навіть певної зухвалості. Здатен до творчої роботи. Адекватна самооцінка;

г) логопедично:
до лікування – мовлення “змазане”, збіднене щодо дієслов, імпульсивне, хлопець відмовляється читати та писати;
після курсів лікування – чітка артикуляція, стабільно сильний голос, мова зважена, короткі, але зрозумілі речення, бере участь у театральному гуртку – грав роль короля.

У.Б. Лущик, І.П. Бабій, Т.М. Тітенко, В.В. Новицький, В.О. Стукалін, Н.Г. Лущик, В.В. Леонова, А.М. Приз, 2012

 Інноваційні вектори нейрореабілітації

Логіка та менеджмент
мультидисциплінарного підходу
у відновній медицині

 Книжку присвячено розкриттю важливої ролi перевiрених практикою iнновацiйних ефективних пiдходiв у вiдновному лiкуваннi. 

Зiбранi в нiй матерiали будуть корисними для управлiнцiв сфери органiзацiї охорони здоров’я й пiдтримання громадського здоров’я, фахiвцiв вiдновної медицини та iнших спецiалiстiв, якi причетнi до цих сфер.